Щоб не допустити ризику втрати доходів державою, ведеться емпірічне вивчення еластичності пропозиції та попиту, тобто співвідношення обсягу закупок і цін.
Оптимальне оподаткування не може змінити соціально-економічний лад і природу людини, бо це не під силу податку. Але пошуки фіскальних способів заохочення кращих ділових та етичних нахилів, замість гірших, здатні сприяти суспільному благоденству.
3.2 Динаміка оподаткування та головні етапи еволюції непрямого оподаткування в розвинутих країнах.
Найбільшими податками на споживання, що стягуються в західних країнах, є акцизи - специфічні, тобто податки на окремі види (групи) споживчих товарів, послуг; та універсальні,- що оподатковують валовий оборот комерційного чи промислового підприємства. Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на добавлену вартість. У загальній сумі непрямих податків специфічні акцизи і ПДВ становлять близько 90% надходжень.
Протягом тривалого періоду питома вага специфічних і універсальних
акцизів у податкових доходах держави невпинно зменшувалася (таблиця №3).
Середній показник по країнах ОЄСР знизився з 33,7% у 1970 році до 27,6% у
1995 році, у країнах ЄС - з 35,6% до 29,5% відповідно. Найбільше зменшення
частки акцизів спостерігається у ФРН - з 31,1% до 23,4%, Канаді з 35,3% до
26,0%, Італії - з 36,6 до 23,1%, Бельгії - з 35,5% до 22,0%, й навіть у
Франції, країні, де історично традиційно перевага віддавалася непрямим
податкам, з 37,6% до 28,3% відповідно. Таке становище пояснюється двома
головними причинами. По-перше, в податкових надходженнях швидкими темпами
зростає частка податків на соціальне страхування; по-друге, розширюється
податкова база для особистого прибуткового податку.
Найшвидшими темпами скорочувалася частка акцизів у загальній сумі податків у Японії - з 33,1% у 1960 році до 12,0% у 1995 році, що спричинене значним підвищенням податків на соціальне страхування.
Найменша питома вага акцизів характерна для Японії та США - країн, де традиційно швидше розвивалося й переважало пряме оподаткування порівняно з непрямим.
Наприкінці ХІХ й на початку ХХ століття акцизи гальмували розвиток
внутрішнього ринку в названих країнах, а тому податкова система формувалася
здебільшого за рахунок прибуткового та майнового оподаткування. Найвищою
питома вага акцизів є в малих країнах Західної Європи, де вони становлять
основу оподаткування. В цьому плані їх випереджають інші країни цієї групи
- Ірландія (42,1%), Португалія (40,0%), Греція (38,9%).
В структурі акцизів також відбувалися суттєві зміни. У більшості
країн, що аналізуються, надходження по акцизах за окремі товари масового
споживання зменшувалися. Частка специфічних акцизів у ВВП країн-членів ОЄСР
скоротилася з 5,8% у 1970 році до 4,8% у 1995 році. Найшвидшими темпами
знижувалися специфічні акцизи й підвищувалися універсальні акцизи в країнах
ЄС. У країнах-членах цього інтеграційного угрупування швидко поширювався
універсальний акциз у формі ПДВ, його частка зростала за рахунок
специфічних акцизів. Державний фіск завжди прагнув до універсальності
податків на споживання. Розвиток галузей з виробництва споживчих товарів,
постійні зміни структури їхнього асортименту висунули на перше місце серед
усіх непрямих податків акциз в універсальній формі. Його перевага в тому,
що одним податком обкладаються практично всі товари, які надходять у
продаж; окрім того, досить широко він застосовується у сфері послуг.
Середній показник частки універсального акцизу у ВВП зріс з 2,7% у
1960 році до 5,7% у 1995 році, а його питома вага у загальній сумі податків
- з 10,2% до 15,9% відповідно. Найвищі темпи росту акцизу за період, що
розглядається, були зафіксовані в малих країнах Західної Європи, які
пізніше, ніж решта, приєдналися до ЄС : Данії, Ірландії, Португалії,
Греції. Найвищою ставка універсального акцизу в податкових надходженнях є у
країнах ЄС : Данії, Франції, ФРН, Нідерландах, Бельгії, Греції, а з
західноєвропейських країн, що не входять у співтовариство - Норвегії та
Фінляндії. У провідних країнах західного світу частка непрямих податків у
доходах державного бюджету зменшується. У федеральному бюджеті США при
абсолютному зростанні акцизів з 24,3 млрд. долларів у 1980 році до 40,0
млрд. долларів у 1995 році, їхня відносна частка скоротилася з 4,7% до 3,1%
відповідно. У федеральному бюджеті ФРН абсолютна сума акцизів знизилася з
66,2 млрд. марок у 1980 році до 65,1 млрд. марок у 1995 році при зменшенні
їхньої відносної частки з 39,1% до 37,9%.
Реформи, які проводилися і проводяться в країнах з ринковою
економікою, не лишили осторонь і непряме оподаткування. В теоретичному
плані розробляються різні концепції непрямих податків як нейтральних
стосовно процесів збереження та нагромадження. В практичному плані в ряді
країн співвідношення між прямими і непрямими податками змінюється на
користь останніх. Поступова модифікація структури податків здійснюється і в
Японії. В другій половині 80-х років економічний розвиток цієї країни
орієнтувався здебільшого на розширення внутрішнього споживання, тоді як у
60 - 70-х роках він визначався розширенням експорту. В таких умовах
проводиться реформа непрямих податків. З 1 квітня 1990 року скасовано 30-
процентний акциз на дорогі високоякісні товари. Ця товарна група була дуже
різноманітною і включала як товари довгострокового користування
(автомашини, холодильники, побутову електротехніку), так і предмети
поточного користування (дорогі напої, тканини, взуття та інше). Після дуже
тривалих дискусій у науковому світі, пресі та офіційних колах з того ж
самого дня (1 квітня 1990 року) було введено 30-процентний універсальний
акциз у формі ПДВ. Його впровадження розглядається як засіб, який у
фіскальному плані компенсує зменшення надходжень по прибутковому і
корпораційному податках внаслідок зниження податкових ставок, а в
економічному - переносить податковий тягар з фонду нагромадження на фонд
споживання.
Податкова реформа в Японії зазнає критики із соціальної точки зору.
Японські спеціалісти підкреслюють, що реформа веде до покриття державних
витрат не за рахунок платників з високими доходами, а шляхом посилення
оподаткування осіб із середніми та низькими доходами.
Податкова реформа в Японії інтегрована в програму фінансового оздоровлення. Одна з головних цілей цієї програми - ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок зниження приросту державних видатків і збільшення приросту податків. Водночас у японській фінансовій літературі зазначається, що важливим завданням програми є збереження низької частки податків у ВВП.
Ось так виглядає короткий огляд і аналіз основних тенденцій в непрямому оподаткуванні в країнах з розвинутою економікою.
3.3 Податковий менеджмент.
В умовах ринкової економіки дуже важливим питанням, значною мірою пов`язаним з ефективністю виробництва і загальним економічним розвитком, є правильна побудова і організація податкових відносин підприємств із державою. Ми вже зазначали вище, що ці відносини не можна розглядати лише у фіскальному аспекті, тобто як надходження державних доходів, забезпечення інтересів лише скарбниці. Податки перетворились у важливий важель державного регулювання, за допомогою якого можна досить ефективно впливати на процеси економічного зростання та соціального розвитку.
Податкові взаємовідносини в державі здійснюються через посередників - фінансові податкові служби. За оцінками міжнародних експертів найкраще серед країн Заходу податкова адміністрація поставлена в Англії. Адже механізм британського державного управління продумувався і відлагоджувався віками.
В Англії, як і в інших країнах, існує широка різноманітність податкових декларацій, призначених для різних категорій платників. Проте найсуттєвіша інформація, що стосується об`єкта оподаткування, строго стандартизована. Взагалі у податковому процесі декларація - документ виняткового і універсального значення за своїм фіскальним змістом, адміністративною зручністю, статистично-інформаційною цінністю. Важко сказати, якої б висоти сягнули витрати на утримання податкових служб, якби не було цієї форми самооцінки доходів платниками-декларантами.
Вітчизняний та світовий досвід показують, що за допомогою тільки бюрократичного апарату, без широкої участі демократичних інститутів самоконтролю платників неможливо налагодити ефективну діючу податкову систему.
Питання про зведення до мінімуму труднощів обліку доходів (податків), якомога повніше охоплення потенційних платників при максимальній зручності податкової процедури для платників і податкового апарату завжди залишаються актуальними. У США деякі спеціалісти вважають, що навіть радикальна податкова реформа 1986 року цілком не розв`язала цю проблему. Надія покладається на подальший перехід від бюрократично-канцелярського податкового процесу до комп`ютеризованого, від паперового діловодства до електронного.
Стосовно податків американська Служба внутрішніх доходів федерального
міністерства фінансів веде електронну обробку інформаціції на трьох рівнях.
На кожному рівні місцеві податкові органи одержують інформацію, виконують
її первинну обробку й передають в обчислювальний центр проміжного рівня.
Тут дані узагальнюються і надходять у головний центр зберігання фіскальної
інформації.
Останніми роками на допомогу державним обчислювальним центрам почали приходити підприємства приватного бізнесу з електронної обробки податкової документації.
ВИСНОВКИ.
У кожній країні податкова система є стержнем економічної системи.
Саме тому основне завдання сьогодення - вдосконалення податкової системи
України. Підвалини останньої вже закладено, тобто можна констатувати факт
завершення першого етапу податкової реформи.
Але діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена ними, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень. У результаті функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету - призводить до його зубожіння. Суть проблеми полягає в тому, що при створенні цієї системи не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування, виведені на основі багатовікового досвіду.
Не потребує доказів те, що податки є ефективним знаряддям реалізації державної політики стосовно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу національного продукту в усіх аспектах, компенсації недоліків ринкових механізмів розміщення ресурсів і забезпечення соціальними благами, заохочення бізнесу, ділової і інвестиційної активності, антициклічного регулювання економіки, стабілізації ринкової кон`юктури. Разом з тим слід усвідомити і такий, не менш важливий, факт: податки є вельми небезпечною зброєю у розпорядженні держави. В руках фахівців вони можуть сприяти економічному і соціальному розвитку країни, і навпаки, в руках професійно неграмотної влади - призвести до розвалу економіки і зубожіння народу. Не треба забувати про те, що оцінка податків у категоріях ринкових відносин має передбачати не тільки їх пряму дію і вплив на фінансовий стан держави: слід враховувати і побічний, додатковий тягар податків як фактору, що стримує інвестування, скорочує споживання тощо.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
