Источник бесперебойного питания мощностью 600 Вт

2.3.3. Розрахунок основної заробітної плати.

 

Витрати по даній статті розраховуються по кожному виді робіт залежно від норми часу й погодинної тарифної ставки робітників

                                              Сз.о.=åСтіtші                                   (2.3.1)

 де:   Сті- погодинна  тарифна  ставка.

         tші – штучний  час на одну  операцію.


Норми часу на операціях були взяті з технологічних карт. Перелік робіт відповідає технологічному процесу виробництва виробу. Норми часу для монтажних і складальних робіт визначаються типовими нормами часу на складально-монтажні роботи, табл. 2.3.3.







Основна заробітня плата.                                               Таблиця 2.3.3. 


Назва  робiт

Тариф. розряд

Годинна тарифна ставка, грн/г

Норма

часу,

год.

Cума

зарпла-ти, грн.

1

Заготовельнi

3

2.6

3

7.8

2

Свердлильнi

3

2.6

2

5.2

3

Монтажнi

4

2.8

6

16.8

4

Збiрнi

5

3.2

4

12.8

5

Маркiровочнi

3

2.6

5

13

6

Регулювальнi

5

3.2

6

19.2

Всього

74.8

Доплати i надбавки (20%-60%)

37.4

Всього

112.2


2.3.4. Додаткова зарплата робітникiв.

Витрати по цій статті визначаються у відсотках від основної заробітної плати. Як орієнтовна величина норматив додаткової заробітної плати для приладобудівних підприємств може бути прийнятий у розмірі 30-40 %.

                                                          Сз.буд.=0.30×Сз.о.                     (2.3.3)


 де:  Сз.о.- основна заробітна плата.


                                        Сз.буд.=0.30×112.2=33.66 грн.


2.3.5.  Відрахування на соціальне страхування.

За діючими на 23.01.2006 р. нормативами відрахувань на соціальне страхування становить 37.8% від суми основної й додаткової заробітної плати.

                               Сс.с.=0.378( Сз.про + Сз.д)                        (2.3.4)


Сс.с.=0.378(112.2+33.66) = 55.13 грн.


2.3.6. Загальновиробничі витрати.


Враховуючи, що собівартість виробу визначається на ранніх стадіях його проектування в умовах обмеженої інформації щодо технології виробництва та витрат на його підготовку у загальновиробничі витрати включаються, крім власне цих витрат, витрати на: освоєння основного виробництва, відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення, утримання та експлуатацію устаткування. При цьому загальновиробничі витрати визначаються у відсотках до основної заробітної плати. При такому комплексному складі загальновиробничих витрат їх норматив () досягає 200–300%.

  

                                                     Сз.в.= (2...3)×Сз.про                               (2.3.5)


Сз.в.= 2 ×112.2 = 224.4 грн

 

Таким чином виробнича собівартість складає  880.36 грн.

 

 

 



2.3.7. Адміністративні витрати.


Ці витрати відносяться на собівартість виробу пропорційно основній заробітній платі і на приладобудівних підприємствах вони становлять 100–200%:

                                            Сз.г=1×Сз.про                                   (2.3.6)

    

Сз.г=1×112.2= 112.2грн


2.3.8.  Витрати на збут.


Витрати по цій статті визначаються у відсотках до виробничої собівартості (звичайно 2,5 - 5,0%). Сзбут = 0.025×880.36=22

Сума по всім наведеним нижче статтях калькуляції є повною собівартістю продукції.

Результати розрахунку зведемо в таблицю 2.3.4.

      

        Комерційні витрати.                                                     Таблиця 2.3.4. 

Статті витрат

Сума, грн.

Питома вага, %

1.

Сировина та матеріали.

62.82

6.19

2.



Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств.

392.15



38.65



3.

Основна заробітна плата.

112.2

11.5

4.

Додаткова заробітна плата.

33.66

3.31

5.

Відрахування на соціальне страхування.

55.13

5.43

6.

Загальновиробничі витрати.

224.4

22.11


Виробнича собівартість

880.36

86.77

7.

Адміністративні витрати.

112.2

11.5

8.

Витрати на збут

22

2.2


Повна собівартість.

1014.56

100


Отже, повна собівартість радіопристрою складе:  1014.56 грн.


2.4. Визначення ціни виробу.


Серед різних методів ціноутворення на ранніх стадіях проектування досить поширений метод лімітних цін. При цьому визначається верхня і нижня межа ціни.



2.4.1. Нижня межа ціни.


Нижня межа ціни () захищає інтереси виробника продукції і передбачає, що ціна повинна покрити витрати виробника, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, і забезпечити рівень рентабельності не нижчий за той, що має підприємство при виробництві вже освоєної продукції.


 

                                                     (2.4.1)




                                                               (2.4.2)


 


де:    – оптова ціна підприємства, грн.;    

         – повна собівартість виробу, грн.;   

         – нормативний рівень рентабельності, 15%;    

         – податок на додану вартість,  20%.

Таким чином отримуємо:

грн.

.


2.4.2.  Верхня межа ціни.


Верхня межа ціни () захищає інтереси споживача і визначається тією ціною, яку споживач готовий сплатити за продукцію з кращою споживчою якістю


                                                              (2.4.3)


   

де:  – ціна базового виробу, 3000 грн.;

            

      


 

2.4.3.  Договірна ціна.


Договірна ціна () може бути встановлена за домовленістю між виробником і споживачем в інтервалі між нижньою та верхньою лімітними цінами.


З виразу:  ,

отже обираємо


2.4.4. Визначення мінімального обсягу виробництва продукції.


Собівартість річного випуску продукції


                                                 (2.4.4)



де - повна собівартість одиниці продукції, грн;

          - умовно-змінні витрати =0.65;

          - умовно-постійні витрати =0.35;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22



Реклама
В соцсетях
рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать